вівторок, 28 березня 2017 р.

Сучасний вчитель - це...

КОЗАКІВСЬКА ЗОШ I-III СТУПЕНІВ
ІМЕНІ КАТЕРИНИ МАНДРИК-КУЙБІДИ










«Сучасний учитель – це …..».










                                                                  
                                                                                            вчитель англійської мови
                                                                   Петрів О.В.






Посередній учитель викладає.
Хороший вчитель пояснює.
Видатний вчитель показує.
Великий учитель надихає.
   Вільям Уорд
Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїни знань, силу предмета, науки, процесу самоосвіти й самовдосконалення. В усі часи існування людства образ учителя асоціюється з людиною, що несе вогник знань, радість відкриття нового, повсякденну готовність до самопожертви в ім’я високої ідеї.
А. Дістервег підкреслював, що справжніми вчителями й вихователями народжуються. Мабуть і мені судилося долею виконувати цю величну місію, оскільки я народилася в учительській сім’ї. Не раз мені доводилось бачити як навчає дітей мама, чути розповіді дідуся про спортивні досягнення своїх вихованців та читати кращі літературні твори, які перевіряла бабуся. Тому і не дивно, що я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчуваю своє покликання – учити дітей жити в сучасному суспільстві, любити свою землю, плекати в душах добро й людяність.
Педагогічна професія є однією з найдавніших. Як би не мінялося суспільство, як би далеко не йшло воно у своєму розвитку, без учителя воно ніколи не обійдеться. В майбутньому зникнуть деякі професії, але учителі будуть завжди адже вони необхідні  нашому суспільству. Батьки дають життя, а вчителі наповнюють його змістом. Батьки дбають про матеріальне, а  вчителі –  про духовне збагачення дитячої душі. Хоча бути вчителем в наш час – не завжди вдячна робота. І багато молоді залишають школу, і шукають «кращої» долі. Залишається тільки той, хто відчуває душею дітей, їх прагнення, мріє допомогти їм в житті. Це дуже тернистий шлях, на якому зустрічається багато перешкод, труднощів. Дуже точно описав її В.С. Сухомлинський: «Вчительська професія, – це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці.»
Я вважаю, що не кожна людина може бути вчителем, так як ця «ніша» вимагає колосальної та кропіткої праці, саможертовності, величезного терпіння, любові до дітей та непідкупного інтересу до своєї професії. Тому важко переоцінити заслуги талановитого педагога, який відкриває перед дитиною двері у країну знань, впливає на формування її життєвої позиції та пріоритетів, закладає грунтовні основи майбутнього. В свою чергу вчитель також «вічний учень», який горить постійним бажанням вдосконалюватися та саморозвиватися. Ця робота пред'являє великі вимоги до його особи. Надворі двадцять перше століття і воно кидає виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технології, і щоб встигнути за запаморочливими новинками, щоб не відчувати себе викинутими за борт сучасного життя, треба постійно підвищувати  свою педагогічну майстерність, шукати нові підходи до навчання. Становлення і розвиток сучасного суспільства породжує гостру необхідність в педагогах, що володіють високою професійною компетентністю, знаходяться у постійному творчому пошуку, а також у пошуку відповіді на актуальне проблемне питання «чому навчити школярів?». Отже сучасний учитель – це не тільки знавець свого навчального предмету, а й знавець дитячих душ, вихователь. Сьогодні затребувані ті вчителі, які вільно володіють педагогічною технологією та крокують в ногу з сучасністю. Як говорив А. Дістервег: «…Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній. Жалюгідна кожна людина, що відстала від свого часу; поява ж учителя молоді, який сам живе в минулому, викликає лише співчуття всіх людей, які живуть у ногу із своїм часом і мислять суголосно зі своїми сучасниками».
Я працюю в школі зовсім мало часу, проте добре усвідомлюю, що потрібно застосовувати нові технології у роботі з учнями. Діти, вони як насіння – покладеш його в родючу землю – отримаєш багатий урожай. Якщо ми, вчителі, створимо сприятливий клімат для них, вони виявлять свої таланти. Головне завдання справжнього вчителя – створити ці умови та запросити дітей до чудового світу знань. В своїй педагогічній діяльності я зрозуміла, що найголовніша якість, яка має бути в сучасного вчителя – це не тільки вміння працювати з усіма сучасними технологіями. Основне – це навчитися любити своїх вихованців, а це найскладніше, бо через технічний прогрес є дуже багато проблемних дітей і для них поняття любові, толерантності та поваги даються дещо складніше. Щоб завоювати їхню довіру і повагу, варто мати набагато більше моральних якостей ніж ми маємо, знати набагато більше ніж ми можемо, бути оптимістом і глибоко вірити у дітей. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібно багато ще зробити: треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Кожен учитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довіру і викликати інтерес до знань, потребу виховати у собі найкращі людські риси. Варто здійснити перехід від «напихання» школяра готовими знаннями до свідомого й вмотивованого навчання, нерозривно пов’язаного із саморозвитком особистості.
Провідне місце в професіограмі сучасного учителя повинна посідати спрямованість його особистості. Ставитися до дитини як до найвищої цінності, визнавати її права на свободу, вільний розвиток і прояв її здібностей. Вільно реалізувати свої творчі можливості задля себе і оточення людина може лише за наявності віри у саму себе. Остання зміцнюється тоді, коли сприймаються і оцінюються не тільки її позитивні якості, а вся особистість у цілому, тобто коли її люблять, поважають її гідність, виявляють гуманність. Учитель повинен бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра в учителя, взаємна довіра між ними, людяність і доброта –  це те, що необхідно вихователю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих цінних його якостей –  людяність, у якій сполучиться серцева доброта з мудрою строгістю батьків. Але це не повинно знижувати актуальності такої риси як вимогливість. Всепрощення, без принциповість, поблажливість до учнів, потурання їхнім слабостям, байдужість до негативного в їх навчанні, праці та поведінці завдають великої шкоди вихованню особистості.
Обов’язковою умовою у ставленні вчителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ’єктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні звинувачення, упередженість) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання. Важливо, щоб діти почувалися вільно і разом з учителем «створювали» урок.
Сучасний вчитель також має створити сприятливі умови для розвитку інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Навчання через таку призму є не просто транслювання учителем знань, формування вмінь та організації засвоєння інформації, а створення умов для реалізації особистісних потреб учня. Адже особистісне орієнтоване навчання означає, що всі методичні рішення –  організація навчального матеріалу, використані методи, прийоми, засоби та способи переломлюються крізь призму особистості учня. Завдання мають бути сформульовані у такий спосіб, щоб стимулювати його пізнавальну активність, спрямовувати навчальну діяльність, не акцентуючи увагу на помилках. Доцільно завжди на уроках використовувати фізкультхвилинки. Ця форма релаксації сприяє тому, що рух м’язів знімає розумову напругу, а музика і слово, виступаючи в єдності, впливають на почуття і свідомість дітей. Часто переконуюсь, що найефективніше розвиток особистості здійснюється у грі. Зміст творчої активності дитина набуває саме в ній, тому що гра забезпечує емоційний комфорт, дає можливість самовизначитися,  самореалізуватися, усвідомити власне «я» та відчути себе більш розкутим. Вважаю  гру тою іскринкою, яка запалює вогник допитливості та зацікавлення учнів до предмета.
Потрібно звернути увагу на те, що майстерність хорошого вчителя полягає головним чином в умілому володінні методикою навчання і виховання. Учитель зобов'язаний завжди контролювати свою поведінку, управляти нею. Дуже важлива в професії учителя мова, яка повинна відрізнятися виразністю, емоційністю, переконливістю. Він повинен уміти висловлювати свої думки грамотно, ясно, просто, зрозуміло для учнів. Важливими у мовленні педагога є постановка голосу, його тон. Одне й те ж слово можна сказати так, що воно прозвучить впевнено або нерішуче. «Я став справжнім майстром тільки тоді, — зазначав А. Макаренко, — коли навчився говорити «Іди сюди» з 15—20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і в голосі». З учнями треба розмовляти так, щоб вони відчували в мові учителя його волю, душу, культуру.
Для себе особисто я вибудувала систему вимог, якими керуюся у своїй практичній діяльності для досягнення успіхів у навчанні моїх вихованців. Серед них:
- застосування методів навчання та виховання, що стимулюють творчість, дослідництво, креативність, самостійне мислення;
- використання теоретичних знань та практичних умінь у процесі спілкування;
- створення позитивного мікроклімату в учнівському колективі;
- творчий підхід до будь-якої справи, самовдосконалення, відхід від стереотипів;
- створення ситуації успіху, надання можливостей учневі відчути радість від досягнення мети.
З певністю,  можу стверджувати те, що як саме з перших уроків учитель зацікавить учнів до вивчення свого предмету і сприятиме всебічному розвитку дитини, такий і буде його кінцевий результат. І якщо він не викличе інтерес в учня з перших днів, то ця дитина, назавжди залишиться глухою, байдужою до навчання; буде жити без радощів пізнання і відкриття чогось нового і невідомого під час уроків. Зі свого досвіду, можу твердо стверджувати, що процес навчання – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі в цьому процесі. Йдучи на урок у будь-який клас, щоразу задумуюся, яким же має бути сучасний урок, як організувати і провести його, щоб отримати максимальну віддачу?
Звичайно, припускаю, що не все мені вдається у повній мірі, інколи не можу реалізувати практично своїх задумок. Але думаю, що шукаючи нових технологій навчання і виховання, працюючи творчо, знаходячись в постійному пошуку нових форм та методів проведення уроків, можна досягти значних успіхів на педагогічній ниві, стати дійсно хорошим вчителем, мудрим, знаючим, відданим своїй роботі і дітям.


понеділок, 6 лютого 2017 р.

Ефективність впровадження інтегрованого навчання на уроках предметів суспільно-гуманітарного циклу

КОЗАКІВСЬКА ЗОШ I-III СТУПЕНІВ
ІМ. КАТЕРИНИ МАНДРИК-КУЙБІДИ





                  Ефективність
 впровадження інтегрованого навчання на уроках предметів суспільно-гуманітарного циклу






Виконав учитель англійської мови
Петрів О.В.




2015
Зміст
1.Вступ………………………………………………………………………………3
2. Особливості інтегрованої системи навчання……………………………….4
3. Висновок………………………………………………………………………….6

























Вступ
         Інноваційні технології швидко увійшли в усі галузі нашого життя. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба використання комп'ютерної техніки під час вивчення багатьох дисциплін шкільного курсу. Адже щоденно змінюється екологічна ситуація в світі, законодавство, природа, погода. Інформація, подана в підручнику, перетворюється в застарілу ще під час видання підручника. Вивчення окремих дисциплін чи окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet, - один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально-виховального процесу.
Ідея інтегрованого навчання передбачає досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої цілі, творчо самоутверджуватися у різних соціальних сферах.
Однак інтеграція як дидактичний засіб чи система має при цьому втілитися у навчальні предмети, у формі їх об’єднання і представлення єдиним цілим. Реалізація ідеї створення інтегрованих курсів і уроків виявляється не дуже легкою.
Втілення інноваційних технологій в навчання характеризується як емпіричною спрямованістю - розробкою та проведенням учителями інноваційних уроків різних профілей, так і теоретичною - створенням та вдосконаленням інноваційних та інтегрованих курсів, у ряді випадків поєднуючих численні предмети, вивчення яких передбачено навчальними планами. Інноваційні технології дають можливість, з одного боку, показати учням "світ у цілому", подолавши дисциплінарну розрізненість наукового знання, а з іншого - звільнений за рахунок цього навчальний час використовувати для повноцінного здійснення профільної диференціації у навчанні.


Особливості інтегрованої системи навчання
Інтегроване навчання допомагає вчителю по-новому бачити свій предмет, більш чітко усвідомлювати його співвідношення з іншими науками; допомагає поєднувати можливості різних навчальних дисциплін у створенні цілісних уявлень учнів про світ, суспільство, науку, мистецтво, літературу.
Необхідність інтеграції зумовлена не лише значним зростанням обсягу наукового знання, а й центральним завданням освіти - розвитку і саморозвитку сутнісних сил дитини в їхній єдності і цілісності. У розвитку сучасних освітніх систем інтеграція виступає провідним принципом, який проявляється як спосіб і процес створення багатомірності картини світу, що об’єднує різні форми відображення дійсності. Інтеграція як об’єднання у ціле певних частин чи елементів вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого створюється цілісна картина світу у навчально-виховному процесі.
Мета навчання на інтегративній основі - дати цілісне уявлення про довкілля, сприяти підвищенню розумової активності школярів, забезпечити самовираження, самореалізацію, розвиток гармонійної особистості з притаманними їй загальнолюдськими цінностями.
Ідея міжпредметних зв'язків у педагогіці не нова, але в останні роки в світлі завдань всебічного розвитку особистості школяра набула принципово важливого значення. У сучасній педагогіці міжпредметні зв'язки переросли в проблему інтегрованого пізнання, у проблему формування інтегрованих знань за час перебування у загальноосвітній школі. У процесі інтегрованого навчання створюється цілісна система наукових знань, яким притаманний високий ступінь усвідомлення, мобільності та міцності. Всі галузі сучасної науки тісно зв'язані між собою, тому й шкільні навчальні предмети не можуть бути ізольованими один від одного.
Одним із факторів оптимізації навчання, який викликає в учителів найбільші труднощі, є організація навчальної діяльності з використанням міжпредметних зв'язків. Причини труднощів практичного здійснення міжпредметних зв'язків носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Об'єктивна причина - це недостатність методичних рекомендацій у цій галузі, координації діяльності вчителів-предметників. Суб'єктивні причини - це необізнаність у змісті програм із суміжних предметів, недостатність знань та умінь, відсутність досвіду в реалізації зв'язків між предметами, здійснення міжпредметних зв'язків у шкільній практиці не в повній мірі. Наприклад, із зарубіжної та української літератури вчителі мало проводять підсумкових уроків (значно менше запланованих програмою), а на таких уроках із найбільшою ефективністю можна здійснювати міжпредметні зв'язки.






















Висновок
Тема нестандартних уроків надзвичайно актуальна сьогодні. Сьогодні перед учителями  суспільно-гуманітарного циклу постає нелегке завдання: як зробити, щоб урок був радісним і цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості, поставив у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення. Потрібні шляхи оптимізації навчального процесу. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування вольових та інтелектуальних сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.
Інтегрований урок дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками, сприяє формуванню пізнавального інтересу. Забезпечує узагальнення наявних знань, уміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук.
Інтегрований урок – це урок, метою якого є «спресування» спорідненого матеріалу кількох предметів навколо однієї теми та систематизування його. Підго­товка до таких уроків передбачає:
1) зіставлення матеріалу різних предметів для визна­чення споріднених тем;
2) «конструювання» заняття;
3) визначення завдань уроку;
4) написання конспекту.
На інтегрованих заняттях учні пізнають явища, понят­тя, закономірності з різних боків. Такі форми навчання певною мірою знімають чіткі межі предметного викла­дання, допомагають дітям емоційно й системно сприй­няти деякі поняття та події.
Інтегрований урок об’єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Він спрямований на розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.
Мета інтегрованих уроків – формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учнів та їх особливостей; формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв’язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання.
Відмінність інтегрованого уроку від традиційного в тому, що предметом вивчення (аналізу) на такому уроці виступають багатопланові об’єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використання міжпредметних зв’язків при різнобічному розгляді однопланових об’єктів; своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, які сприяють його організації і реалізації поставлених цілей.
Отже, інтегроване навчання - це навчання, яке цілісно забезпечує пізнавальну спрямованість особистості школяра, створюючи умови для самореалізації особистісного потенціалу та саморозвитку.
Ідея інтегрованого навчання передбачає досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої цілі, творчо самоутверджуватися у різних соціальних сферах.
Використання інтегрованих уроків приносить користь не лише учням, а і самому вчителеві. Спілкуючись з колегами, відкриваєш нові факти, іноді більш глибоко задумуєшся над явищами, на які раніше майже не звертав уваги.
Участь у підготовці та проведенні таких уроків з колегами збільшує багаж знaнь, дає можливість відчути інтеграцію між науками, жодна з яких не може існувати відокремлено від інших, від самого життя.

Список використаної літератури
1.     Арцишевська М. Суспільствознавча картина світу як теоретична основа інтеграції змісту шкільної освіти // Шлях освіти. - 2000. - №3. - С.16-20.
2.     Банарик Н.Б. У пошуках моделі інтегрованого уроку // Всесвітня література. - 1997. - №7. - С.11.
3.     Бицюра Ю. Інтегрована система навчання // Завуч (Перше вересня). - 2002. - №16. - С.10-11.
4.     Гончаренко С., Мальований Ю. Інтегроване навчання: за і проти // Освіта. - 1994. - 16 лютого. - С.3.
5.     Іванчук М.Г. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання // Початкова школа. - 2004. - № 5. - С.10-13.
6.     Іванчук М.Г. Міжособистісна взаємодія в умовах інтегрованого підходу до навчання // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал. -- К., 2004. - Вип. ІІ. - С.138-145.
7.     Степанюк А.В., Гадюк Т.В. Інтеграція природничих дисциплін у школі // Педагогіка і психологія. - 1996. - №1. - С.18-24.