КОЗАКІВСЬКА ЗОШ I-III СТУПЕНІВ
ІМЕНІ КАТЕРИНИ МАНДРИК-КУЙБІДИ
«Сучасний
учитель – це …..».
вчитель англійської мови
Петрів О.В.
Посередній
учитель викладає.
Хороший
вчитель пояснює.
Видатний
вчитель показує.
Великий
учитель надихає.
Вільям Уорд
Кожна
людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже
важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїни
знань, силу предмета, науки, процесу самоосвіти й самовдосконалення. В усі часи
існування людства образ учителя асоціюється з людиною, що несе вогник знань,
радість відкриття нового, повсякденну готовність до самопожертви в ім’я високої
ідеї.
А.
Дістервег підкреслював, що справжніми вчителями й вихователями народжуються. Мабуть
і мені судилося долею виконувати цю величну місію, оскільки я народилася в
учительській сім’ї. Не раз мені доводилось бачити як навчає дітей мама, чути
розповіді дідуся про спортивні досягнення своїх вихованців та читати кращі
літературні твори, які перевіряла бабуся. Тому і не дивно, що я не просто
продовжила сімейну традицію, а серцем відчуваю своє покликання – учити дітей
жити в сучасному суспільстві, любити свою землю, плекати в душах добро й
людяність.
Педагогічна
професія є однією з найдавніших. Як би не мінялося суспільство, як би далеко не
йшло воно у своєму розвитку, без учителя воно ніколи не обійдеться. В
майбутньому зникнуть деякі професії, але учителі будуть завжди адже вони необхідні нашому суспільству. Батьки дають життя, а
вчителі наповнюють його змістом. Батьки дбають про матеріальне, а вчителі – про духовне збагачення дитячої душі. Хоча бути
вчителем в наш час – не завжди вдячна робота. І багато молоді залишають школу, і
шукають «кращої» долі. Залишається тільки той, хто відчуває душею дітей, їх
прагнення, мріє допомогти їм в житті. Це дуже тернистий шлях, на якому
зустрічається багато перешкод, труднощів. Дуже точно описав її В.С.
Сухомлинський: «Вчительська професія, – це людинознавство, постійне, те, що
ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова
риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в
процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до
педагогічної праці.»
Я
вважаю, що не кожна людина може бути вчителем, так як ця «ніша» вимагає
колосальної та кропіткої праці, саможертовності, величезного терпіння, любові
до дітей та непідкупного інтересу до своєї професії. Тому важко переоцінити заслуги
талановитого педагога, який відкриває перед дитиною двері у країну знань,
впливає на формування її життєвої позиції та пріоритетів, закладає грунтовні
основи майбутнього. В свою чергу вчитель також «вічний учень», який горить
постійним бажанням вдосконалюватися та саморозвиватися. Ця робота пред'являє
великі вимоги до його особи. Надворі двадцять перше століття і воно кидає
виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технології, і щоб встигнути
за запаморочливими новинками, щоб не відчувати себе викинутими за борт
сучасного життя, треба постійно підвищувати свою педагогічну майстерність, шукати нові
підходи до навчання. Становлення і розвиток сучасного суспільства породжує
гостру необхідність в педагогах, що володіють високою професійною
компетентністю, знаходяться у постійному творчому пошуку, а також у пошуку
відповіді на актуальне проблемне питання «чому навчити школярів?». Отже
сучасний учитель – це не тільки знавець свого навчального предмету, а й знавець
дитячих душ, вихователь. Сьогодні затребувані ті вчителі, які вільно володіють
педагогічною технологією та крокують в ногу з сучасністю. Як говорив А. Дістервег:
«…Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися
силами, що пробудилися в ній. Жалюгідна кожна людина, що відстала від свого
часу; поява ж учителя молоді, який сам живе в минулому, викликає лише співчуття
всіх людей, які живуть у ногу із своїм часом і мислять суголосно зі своїми
сучасниками».
Я
працюю в школі зовсім мало часу, проте добре усвідомлюю, що потрібно
застосовувати нові технології у роботі з учнями. Діти, вони як насіння – покладеш
його в родючу землю – отримаєш багатий урожай. Якщо ми, вчителі, створимо
сприятливий клімат для них, вони виявлять свої таланти. Головне завдання
справжнього вчителя – створити ці умови та запросити дітей до чудового світу
знань. В своїй педагогічній діяльності я зрозуміла, що найголовніша
якість, яка має бути в сучасного вчителя – це не тільки вміння працювати з
усіма сучасними технологіями. Основне – це навчитися любити своїх вихованців, а
це найскладніше, бо через технічний прогрес є дуже багато проблемних дітей і
для них поняття любові, толерантності та поваги даються дещо складніше. Щоб
завоювати їхню довіру і повагу, варто мати набагато більше моральних якостей
ніж ми маємо, знати набагато більше ніж ми можемо, бути оптимістом і глибоко
вірити у дітей. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Сьогодні,
упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібно багато
ще зробити: треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати
енциклопедії, довідники. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів
важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся
весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Кожен
учитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довіру і
викликати інтерес до знань, потребу виховати у собі найкращі людські риси. Варто
здійснити перехід від «напихання» школяра готовими знаннями до свідомого й
вмотивованого навчання, нерозривно пов’язаного із саморозвитком особистості.
Провідне місце в професіограмі сучасного учителя
повинна посідати спрямованість його особистості. Ставитися до дитини як до
найвищої цінності, визнавати її права на свободу, вільний розвиток і прояв її здібностей.
Вільно реалізувати свої творчі можливості задля себе і оточення людина може
лише за наявності віри у саму себе. Остання зміцнюється тоді, коли сприймаються
і оцінюються не тільки її позитивні якості, а вся особистість у цілому, тобто
коли її люблять, поважають її гідність, виявляють гуманність. Учитель повинен бути
для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра в учителя, взаємна
довіра між ними, людяність і доброта – це те, що необхідно вихователю, те що хочуть
бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих цінних його якостей – людяність, у якій сполучиться серцева доброта
з мудрою строгістю батьків. Але це не повинно знижувати актуальності такої риси
як вимогливість. Всепрощення, без принциповість, поблажливість до учнів,
потурання їхнім слабостям, байдужість до негативного в їх навчанні, праці та
поведінці завдають великої шкоди вихованню особистості.
Обов’язковою
умовою у ставленні вчителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви
несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ’єктивне
оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні звинувачення,
упередженість) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди
справі навчання. Важливо, щоб діти почувалися вільно і разом з учителем
«створювали» урок.
Сучасний
вчитель також має створити сприятливі умови для розвитку інтелектуального і
творчого потенціалу учнів. Навчання через таку призму є не просто транслювання
учителем знань, формування вмінь та організації засвоєння інформації, а
створення умов для реалізації особистісних потреб учня. Адже особистісне
орієнтоване навчання означає, що всі методичні рішення – організація навчального матеріалу, використані
методи, прийоми, засоби та способи переломлюються крізь призму особистості
учня. Завдання мають бути сформульовані у такий спосіб, щоб стимулювати його
пізнавальну активність, спрямовувати навчальну діяльність, не акцентуючи увагу
на помилках. Доцільно завжди на уроках використовувати фізкультхвилинки. Ця
форма релаксації сприяє тому, що рух м’язів знімає розумову напругу, а музика і
слово, виступаючи в єдності, впливають на почуття і свідомість дітей. Часто переконуюсь,
що найефективніше розвиток особистості здійснюється у грі. Зміст творчої
активності дитина набуває саме в ній, тому що гра забезпечує емоційний комфорт,
дає можливість самовизначитися,
самореалізуватися, усвідомити власне «я» та відчути себе більш розкутим.
Вважаю гру тою іскринкою, яка запалює
вогник допитливості та зацікавлення учнів до предмета.
Потрібно
звернути увагу на те, що майстерність хорошого вчителя полягає головним чином в
умілому володінні методикою навчання і виховання. Учитель зобов'язаний завжди
контролювати свою поведінку, управляти нею. Дуже важлива в професії учителя
мова, яка повинна відрізнятися виразністю, емоційністю, переконливістю. Він повинен
уміти висловлювати свої думки грамотно, ясно, просто, зрозуміло для учнів. Важливими
у мовленні педагога є постановка голосу, його тон. Одне й те ж слово можна
сказати так, що воно прозвучить впевнено або нерішуче. «Я став справжнім
майстром тільки тоді, — зазначав А. Макаренко, — коли навчився говорити «Іди
сюди» з 15—20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті
і в голосі». З учнями треба розмовляти так, щоб вони відчували в мові учителя його
волю, душу, культуру.
Для
себе особисто я вибудувала систему вимог, якими керуюся у своїй практичній
діяльності для досягнення успіхів у навчанні моїх вихованців. Серед них:
-
застосування методів навчання та виховання, що стимулюють творчість,
дослідництво, креативність, самостійне мислення;
-
використання теоретичних знань та практичних умінь у процесі спілкування;
-
створення позитивного мікроклімату в учнівському колективі;
-
творчий підхід до будь-якої справи, самовдосконалення, відхід від стереотипів;
-
створення ситуації успіху, надання можливостей учневі відчути радість від
досягнення мети.
З
певністю, можу стверджувати те, що як
саме з перших уроків учитель зацікавить учнів до вивчення свого предмету і
сприятиме всебічному розвитку дитини, такий і буде його кінцевий результат. І
якщо він не викличе інтерес в учня з перших днів, то ця дитина, назавжди
залишиться глухою, байдужою до навчання; буде жити без радощів пізнання і
відкриття чогось нового і невідомого під час уроків. Зі свого досвіду, можу
твердо стверджувати, що процес навчання – це не автоматичне вкладання
навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи
дитини та її власної активної участі в цьому процесі. Йдучи на урок у будь-який
клас, щоразу задумуюся, яким же має бути сучасний урок, як організувати і провести
його, щоб отримати максимальну віддачу?
Звичайно,
припускаю, що не все мені вдається у повній мірі, інколи не можу реалізувати
практично своїх задумок. Але думаю, що шукаючи нових технологій навчання і
виховання, працюючи творчо, знаходячись в постійному пошуку нових форм та
методів проведення уроків, можна досягти значних успіхів на педагогічній ниві,
стати дійсно хорошим вчителем, мудрим, знаючим, відданим своїй роботі і дітям.